«Груша у порцеляновому саду Марфи Тимченко — символ багатства, і це невипадково», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк

Краса садів є джерелом натхнення для митців. Серед художників, які оспівували красу саду, — Клод Моне, Вінсент Ван Гог, Огюст Ренуар, Катерина Білокур, Марфа Тимченко…

Сьогодні мова піде про порцелянові сади відомої української мисткині Марфи Тимченко. Вони вражають красою та колоритом.

У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка, дослідниця українського фарфору та авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про плоди осені у її роботах.

«Гілки вкриті дивовижними плодами — вони наче з казкового саду»

— Осінь у творчості Марфи Тимченко — це не пора згасання, а час повноти й щедрості, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — На декоративному штофі «Оливковий» розпис розгортається у оповідь. Високе дерево підпорядковане видовженій формі посудини: його стовбур ніби підтримує всю композицію. Гілки вкриті дивовижними плодами — вони наче з казкового саду.

Форма Владислава Щербини, розпис Марфи Тимченко Декоративний щтоф «Оливковий». Київський експериментальний кераміко – художній завод. 1974.

— Краса! За словами онуки Марфи Тимченко мисткині Олени Кулик, це стилізовані яблука.

— Як бачимо, Марфа Тимченко не копіює природу, вона творить її поетичний образ. М’які оливкові відтінки оживають у мерехтінні золота, а бірюзове листя додає композиції прохолоди й свіжості. Особливого значення набуває співтворчість двох відомих митців. Стримана й виразна форма, створена Владиславом Щербиною, стає для Марфи Тимченко своєрідним порцеляновим полотном. Цей твір — розповідь про щедрість землі, про працю, що єднає людину з природою, про вічний колообіг дозрівання і збирання плодів. У порцеляновому саду Марфи Тимченко осінь постає золотою миттю достатку, тихою, світлою і сповненою вдячності.

«До чаю у чайнику „Калина“ я б запропонувала яблучний чи сливовий пиріг»

— Іншою барвою осінь звучить у розписі чайника «Калина», — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Великі кетяги калини палають на білому фарфорі, переплітаючись із зеленим, золотавим та бірюзовим листям. Округлий корпус, створений Яніною Козловою, ніби перетворюється на достиглий плід, наповнений теплом сонця. Калина в українській культурі — це символ рідної землі, краси, жіночої долі, пам’яті роду. У розписі Марфи Тимченко калина наче жива: ягоди збираються у важкі грона, листя тремтить, гілки пружно вигинаються, наче під подихом осіннього вітру.

Марфа Тимченко сміливо працює з кольором. Насичений червоний вона поєднує з оливковим, смарагдовим, бірюзовим і золотавим. Тонкі темні лінії та легкі штрихи надають кожному листку внутрішнього ритму, а золочення додає розпису святкового мерехтіння. Осінь у цій роботі щедра, яскрава, вогняна. Уже відчувається наближення холоду, але саме тому червоні ягоди «палають» особливо сильно, ніби зберігаючи тепло літа.

Форма Яніни Козлової, розпис Марфи Тимченко Чайник доливний. «Калина». Київський експериментальний кераміко-художній завод. 1982

— Який чай смакував би з такого чайника?

— Звичайно, з калиною. А до нього б я запропонувала яблучний чи сливовий пиріг.

«Золочення — наче сонячне світло, що пробивається крізь осінню крону»

— Ще один образ осінньої щедрості постає в декоративній тарелі «Груші. Багатство». Уже сама назва твору визначає його головний мотив: багатство тут вимірюється не коштовностями, а плодами землі, її красою та життєдайною силою. На білому тлі порцеляни розгортається пишний сад. Композиція наче обертається по колу, збираючи рослинні форми у щедрий осінній вінок. Глибокий кобальт переходить від майже прозорих блакитних тонів до насиченого темно-синього. Завдяки цим переходам груші набувають об’єму, здаються соковитими. Тонкі золотаві лінії та поодинокі червоні акценти мерехтять серед синяви, подібно до останніх сонячних променів у прохолодному осінньому саду.

Марфа Тимченко. Декоративна таріль «Груші. Багатство». Баранівський фарфоровий завод. 1969.

— Як думаєте, чому груші сині?

— Марфа Тимченко не прагне ботанічної точності. Її плоди виростають до символічного масштабу, перетворюючись на знаки достатку, добробуту й безперервності життя. Вони водночас земні й фантастичні: у них упізнається реальна груша, але декоративний ритм переносить її в особливий світ уяви. Груша у порцеляновому саду Марфи Тимченко — символ багатства, і це невипадково. Здавна така асоціація виникала через те, що дерева груші рясно родять. А ще солодка груша означає солодке життя, тобто достаток.

— Яка робота Марфи Тимченко з плодами осені ваша улюблена?

— Чайник із розписом «Каштани». У ньому осінь Марфи Тимченко набуває теплого, земного звучання. Барви нагадують листя, зігріте останніми променями сонця, стиглі плоди та землю, що зберігає тепло літа.

Форма, створена Миколою Назаренком, відзначається виразною пластикою. Округлий корпус, вигнутий носик, велика спіралеподібна ручка та високе петлеподібне завершення кришки надають чайнику майже фантастичного силуету. Розпис підхоплює цей рух: рослинні мотиви ніби проростають із самої порцеляни. Золочення не домінує, а спалахує поміж листям і плодами, наче сонячне світло, що пробивається крізь осінню крону.

Форма Миколи Назаренка, розпис Марфи Тимченко. Чайник доливний «Каштани». Баранівський фарфоровий завод 1982.

— Кожною із робіт можна милуватися нескінченно.

— Так. Кожен із цих творів має власну форму, колірну гаму і настрій, проте разом вони складаються в єдину розповідь. У ній природа не є тлом для людського життя, вона живе поруч із людиною, дарує їй плоди, красу й відчуття гармонії. Художниця бачить у звичайній гілці, ягоді чи достиглій груші цілий всесвіт, гідний бути увічненим у порцеляні. Осінь мисткині Марфи Тимченко щедра й урочиста. Вона пахне яблуками й грушами, палає кетягами калини, шелестить листям каштанів і мерехтить золотом. Зібрані плоди зберігають пам’ять про весняне цвітіння і водночас обіцяють нове життя. Ці роботи стають поетичними свідченнями своєї епохи й водночас залишаються близькими сучасному глядачеві. У порцелянових садах Марфи Тимченко природа вражає красою та щедрістю.

Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповіла про унікальні роботи Лари Антонової, яка є важливою сторінкою у мистецтві вітчизняної порцеляни.

Читайте також: «Цей кухоль для заварювання трав має дуже влучну назву», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк

Фото з альбому Олени Кулик

Фото у заголовку: Марфа Тимченко. Декоративна таріль «Груші. Багатство». Баранівський фарфоровий завод. 1969.