У перші дні війни, погодьтеся, ви, мабуть, так само були розгублені.
730 днів, або 2 роки тому, національні телеканали України об'єдналися і почали разом працювати у форматі марафон "Єдині новини". Редактори, журналісти, оператори, режисери та ведучі 24 на 7 оперативно та достовірно інформують вас про події, що відбуваються в Україні та світі.
Ми показуємо матеріали з фронту, кордону, лікарень та місць ворожих влучань. Ми розказуємо історії наших воїнів, які надихають і не дають зневіритися у найважчі моменти.
А от як саме починався марафон "Єдиних новин" – пригадали мої колеги.
До повномасштабного вторгнення я працював у ранковому шоу. У своїх сюжетах перевіряв лайфхаки, подорожував Україною, шукав рішення побутових проблем, проте 24 лютого 2022 року ці теми стали неактуальними. Війна змінила реальність. І нас з вами. Що відбувається за лаштунками Марафону, як живуть і працюють ведучі та журналісти, які щодня повідомляють вам про новини.
Це гримерна наших ведучих, і тут, в прямому сенсі, відбувається магія. Синці під очима або втомлений вигляд – майстерно замаскують наші гримери. А стилісти – повсякденне спортивне худі замінять вишуканою сукнею або діловим костюмом. Ірина Баглай – в минулому військовий кореспондент, а тепер ведуча. В перші місяці марафону вона їздила на роботу зі своїм котом.
Ірина Баглай, ведуча:
Так, той час був для нас випробуванням на стійкість.
Це зараз тут ви бачите звичайний офіс. А два роки тому це був справжнісінький гуртожиток. Тут і жили, і їли, і спали, і працювали. Додому ніхто не їздив, а харчами допомагали волонтери.
У перші дні війни, погодьтеся, ви, мабуть, так само були розгублені. Ніхто не розумів, що далі, що робити, чого чекати. І поки хтось намагався отямитися, мій колега, воєнкор Руслан Смєщук, зберігав повний спокій. З 2014 він постійно був на передовій, висвітлював спочатку АТО, потім ООС. І за цей час набув сталевої витримки. Навіть сьогодні він на фронті.
Привіт Руслане! Розкажи, чи щось змінилося в твоїй роботі після початку марафону "Єдині Новини"?
Руслан Смєщук, кореспондент:
Ну, в принципі нічого такого, що я до того не робив. Воєнкорством, тобто роботою на лінії фронту, я займався до початку марафону. Але тепер я мав змогу їздити на передову з центрального офісу. Виходиш з нашого телеканалу, їдеш до години часу і це вже такий передовий передок, в повний зріст з російськими трупами і спаленою технікою.
Згуртуватися і працювати надоперативно довелося й нашим регіональним кореспондентам. Ворог наступав, окупував багато населених пунктів, і люди потребували швидкої та достовірної інформації. Від новин буквально залежало життя. Харків (Шекера), Запоріжжя (Гогой), Дніпро (Мендалюк), Одеса (Анастасов), Львів (Гашенко), Ужгород (Мартин), Рівне (Сидорук). Наші журналісти майже в кожному обласному центрі залишилися і працювали. Під обстрілами, без зв'язку та світла, в чергах до пунктів незламності та в укриттях.
Андрій Анастасов, кореспондент:
Одещина пережила дуже потужні блекаути, було дуже складно під час цього працювати, тому що по декілька діб не було електрики, не було мобільного звʼязку, не було мобільного інтернету. Ти просто елементарно не можеш зателефонувати якомусь посадовцю, щоб перевірити інформацію, ба більше, треба ще до ефіру якось приєднатися, потрібно шукати інтернет, щоб знову ж ті матеріали перегнати до редакції. Ми задіювали і пункти незламності, і якісь державні установи. Я якось йшов в пошуках інтернету, зайшов в супермаркет до бухгалтерії, мені там жіночки облаштували робоче місце.
Топтемами в марафоні були й залишаються міжнародні новини! Наш телеканал може похвалитися чи не найбільшим представництвом закордонних корпунктів серед усіх учасників телемарафону: США, Німеччина, Ізраїль, Бельгія, Велика Британія. І попри те, що журналісти там в безпеці, вони все одно максимально мобілізувалися задля спільної мети. Наша Світлана Чернецька навіть замість пологового поїхала на знімання.
Світлана Чернецька, кореспондентка:
Я вже була на останньому місяці вагітності, і звичайно, що тоді, та навіть і зараз, президентські візити не оголошували завчасно. Тобто одного вечора нас викликали на Даунінг-стріт 10 на наступний ранок. Виявилося, що це приїхав президент Зеленський. У мене останні дні буквально, мені потрібно було здати аналіз якийсь. Тобто тут я знімаю, як Зеленський зайшов на Даунінг стріт 10, потім побігла здала якісь останні аналізи перед народженням моєї другої дитини, тут ми поїхали на базу, де президент Зеленський спілкувався з нашими військовими, які тут тренуються. Мені телефонують з лікарні, кажуть приходьте, тому що у вас там погані аналізи, потрібно викликати пологи трішки раніше, я кажу, що я не можу, в мене президент в Лондоні, тому сьогодні точно ні. Кажуть добре, приходьте завтра. Я теж не можу, в мене заплановані зйомки з волонтерами. Вони в Україну відправляють 50 "Спартанів". Це така прекрасна знахідка за чудову ціну, і вони одразу йдуть в підрозділи ЗСУ, тому також ні. Вони кажуть ні-ні, завтра вже точно приходьте. Я кажу добре, можна тоді ввечері, я вдень відзніму й прийду до вас. І так того вечора я приїхала зі зйомки з-під Лондона і народила свою донечку.
З таких-от історій журналістів, редакторів, операторів, режисерів й складається телемарафон "Єдині новини". Ми всі різні, але в нас одна мета – найскоріша перемога над ворогом. Тому ми продовжуємо працювати, щоб інформувати вас про всі останні новини.