«Композиція „Сім’я їжаків“ розповідає про тепло, що тримає разом», — колекціонерка Людмила Карпінська- Романюк

Їжачок — один з улюблених героїв казок. Ці тваринки такі милі та кумедні, що їх не обійшли увагою і фарфористи. Цікаво, що часто митці зображають сімейство їжаків. І це не випадково. Адже ці тваринки є символом хазяйновитості. Часто їх зображають з яблуками на спині. Хоча… насправді це міф. Їжаки не транспортують на голках дари природи. Та й спосіб життя ведуть досить поодинокий, хоча стали у творах мистецтва символом родинного щастя та затишку.

В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про образи їжаків у творчому доробку вітчизняних митців.

«Під солом’яним дахом, у теплому колі зібралися їжачки — маленька родина, яка знає головну таємницю холодної пори: разом не страшно»

— Тарілка кам’янобрідської художниці Валентини Смірницької-Капінос — мов затишна зимова казка, розказана пошепки, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Під солом’яним дахом, у теплому колі зібралися їжачки — маленька родина, яка знає головну таємницю холодної пори: разом не страшно.

В. Смірницька-Капінос. Тарілка з набору для торту. Кам’янобрідський фаянсовий завод. 1987

— Казково!

— Чайник у центрі — серце композиції. Він дихає парою, мов жива істота, обіцяє тепло, чай та спокій. Навколо — ягоди калини, гриби, ласощі та дрібні хатні радощі, що перетворюють зиму з випробування на свято. Круговий ритм затишку ідеально відповідає формі тарілки. Усе замикається в коло, як вечір за столом, як сімейна історія, яку хочеться перечитувати. Ця тарілка — не просто предмет з набору для торта, а образ затишного дому. Фарфор зберігає пам’ять про тепло, якого завжди так бракує взимку.

«Композиція Тамари Крижанівської розповідає про сімейне щастя, про світ, в якому достатньо просто бути поруч»

— Хто ще з українських фарфористів створив колоритні образи їжачків?

— Дуже цікава робота Тамари Крижанівської «Сім'я їжаків», створена на Городницькому фарфоровому заводі у 1954 році (на фото у заголовку). Ця пара втілює образ турботи. У невеликій скульптурній композиції застигла тиха, майже домашня розмова — без слів, але з інтонацією. Сімейна пара зображена, неначе у вечірній паузі після денних клопотів. Їжак та його дружина мовчать, але розуміють одне одного без слів, і це розуміння народжується з довгого спільного життя. Погляд кожного — це не погляд закоханості й гри. Це погляд тих, хто прожив разом пів життя і вже не потребують слів.

— Як мисткині вдалося так передати характери?

— Хустинка та капелюх неначе переводять їжачків у людський вимір. Червона хустка берегині сімейства — тепла, домашня, асоціюється з турботою. Капелюх їжака, трохи зсунутий, знак досвіду й звички бути назовні, відповідати за простір довкола. Це не святкові вбрання і не гра, а щоденність, прожита й прийнята. Підставки-постаменти прикрашені зеленими листочками — з натяком на сад, подвір’я, безпечний світ біля дому. Підглазурний розпис стриманий, акцентний: кілька ліній, плям, кольорових штрихів — і цього достатньо, щоб образи ожили. Тут немає декоративної пишноти — лише необхідне, як у справжніх почуттях. Біля мами стоїть дитина. А поруч з батьком сімейства бачимо гриб. Він метафора запасу, досвіду та відповідальності, але вона подана без пафосу, буденно й природно. Композиція розповідає про сімейне щастя, про світ, в якому достатньо просто відчувати одне одного поруч.

«Талант митця — це здатність зробити тишу промовистою, а буденне — значущим»

— А ось їжачки з сувенірної композиції Івана Сеня «Сім'я їжаків», — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — У цих фігурках зосереджені тиша й тепло буденного життя. Вони нікуди не поспішають — вони просто є, поруч одне з одним, як дві крапки спокою на рівній поверхні часу. Водночас вони сповнені життя та тепла. Їхні тіла округлі, приземлені, дрібна крапкова фактура імітує голки, створюючи відчуття м’якої шорсткості, ніби їжачки щойно вибралися з осінньої трави. Коричнево-шоколадна глазур лягає глибоко й рівно, з легким блиском, що підкреслює опуклість форм і додає відчуття затишку — не холодного, а домашнього.

Їжачки різні за розміром — один більший, інший — менший. І в цій різниці немає сюжету, але є відчуття родини: старшого й молодшого, того, хто знає шлях, і того, хто йде слідом. Між ними — невидима нитка близькості, тиха згода бути разом. Це не ілюстрація природи та не зоологічна замальовка. Це образ турботи та тихої сімейності.

І. Сень. «Сім’я їжаків». Будянський фаянсовий завод. 1974

— Як вписати такі фігурки в інтер’єр?

— Це камерні речі, створені для близького погляду, для життя поруч. Найкраще місце — не верхня полиця шафи, а та, де погляд зупиняється мимоволі. Такі статуетки добре «приживуться» серед книжок, поруч із родинними альбомами, дитячими виданнями, старими зошитами. Найкраще — коли здається, що вони тут стояли завжди. В інтер’єрі вінтажні фігурки працюють як якір пам’яті. З ними дім стає місцем, сповненим душевного тепла.

— Що таке, на вашу думку, талант?

— Талант митця — це не лише вміння добре володіти формою чи технікою, це здатність чути час і людину, бачити сенс у непомітному й надавати йому переконливої, живої форми. Справжній талант не кричить і не доводить. Він впізнається інтонацією. У погляді персонажа, у нахилі голови, у паузі між рухами. Він у тому, як предмет «живе» поруч із людиною. Талант митця — це здатність зробити тишу промовистою, а буденне — значущим. І якщо твір продовжує жити з нами через десятиліття, значить, цей талант був не лише особистим даром, він став частиною спільної людської пам’яті.

До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї було відкрито зал українського фарфору, де представлено багато унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!

Раніше колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк розповідала «ФАКТАМ» про інших мешканці лісу, зроблених з порцеляни, які можуть стати окрасою будь-якого інтер’єру.

Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк

На фото у заголовку: Т. Крижанівська. Скульптурна пара «Сім'я їжаків». Городницький фарфоровий завод. 1954