Барви осені створюють особливий настрій. І якщо у вас є посуд на осінню тему, сервіруйте ним стіл. Такий сервіз чи навіть одне блюдо або ваза для фруктів створять особливу атмосферу. В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про сервізи та декоративні блюда з настроєм осені. — Це декоративне блюдо Валентини Сідак «Осінь» — справжня ода золотій порі року, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Робота вражає епічністю задуму та поетичною символікою, де кожен штрих наповнений глибиною відчуттів і алегоричним змістом. В. Сідак. Декоративне блюдо «Осінь». Будянський фаянсовий завод. 1985 У центрі композиції — жінка на коні, уособлення самої Осені. Її золотаве волосся розвіюється вітром, мов стиглі ниви під подихом природи. Пейзаж, сповнений переходів кольору — від теплих вохристих і зеленавих відтінків до холодних синіх хмар, що віщують зміну пори. Кінь, благородний та стрімкий, несе героїню через час, залишаючи позаду буяння літа. Навколишній світ оживає: лисиця, неначе казкові, дерева, замок на пагорбі, немов відблиск минулої слави чи спогадів, що зникають у далечині. Блюдо прикрашене листям, що кружляє у танці часу й створює ефект вічного кола у природі. — Краса! — Осінь — це стан душі, коли тиша стає глибшою, кольори — теплішими, а кожна деталь світу — промовистішою. Саме цей настрій — від задумливої ніжності до розкішного буяння барв — українські художники змогли вловити й передати в декорі своїх фарфорових сервізів. У рожево-золотому листі — меланхолійна поезія перших вітрів і теплих променів, що ще тримаються за обрій, у палаючих кронах дерев — сила життя, у кленовому листі, що опадає, — шляхетність відпущення, тихе примирення з плином часу. А у золотиx гілках, осяяних світлом призахідного сонця, — відчуття тиші, спогадів і внутрішнього тепла. Осінь у фарфорі — це осінь, яку можна тримати в долонях. Ці осінні сервізи — немов розмова з природою за чашкою чаю, коли в кожному ковтку чується шурхіт листя, а в кожному відблиску золота — лагідний подих осені. — Хто з українських митців надихався осіннім настроєм у створенні сервізів? — Ось сервіз Івана Віцька «Настрій» (на фото у заголовку). Цей сервіз — мов осіння симфонія на фарфорі. Ми бачимо тихий, задумливий пейзаж. Дерева, ніби віддзеркалені у спокійній воді ставу, простягають гілки до неба, ловлячи останні теплі промені. М’які відтінки жовтого, медового, бурштинового створюють ефект прозорого туману, крізь який пробивається світло осіннього сонця. Це не просто чайний сервіз, а медитація, філософський настрій осені, втілений у фарфорі. Кожен предмет — від чайника до горнятка — ніби зберігає у собі мить тиші — ту мить, коли дерева стоять над водою й слухають подих часу. Думаю, у такому сервізі особливо смачним буде обліпиховий чай. Щоб приготувати справді делікатесний, треба знати один секрет: перед заварюванням варто зробити з обліпихи пюре, щоб смак та аромат були насиченими. Читайте також: «Ця ягода, оспівана українськими фарфористами, є джерелом прибутку багатьох знаменитостей», — колекціонерка Людмила Карпінська-Романюк — Так. Й окрім обліпихи, чорного чаю, апельсину та імбиру, варто додати зовсім трохи чорного перцю, як це роблять у деяких вишуканих ресторанах. Такий чай смакує з медом. А який сервіз з осіннім настроєм ваш улюблений? — Один з них — чайний сервіз Зінаїди Олексенко «Хризантеми». Перед нами справжня осіння поема у фарфорі, де кожна лінія й пелюстка промовляють про спокій, гармонію та шляхетну красу осені. З. Олексенко. Чайний сервіз «Хризантеми». Полонський фарфоровий завод. 1990-ті рр. Хризантема — королева осені, символ благородства, вірності й світлого суму. В її золотавих, мов проміння сонця, пелюстках переплітаються тепло днів, що минають, і легкий холодок майбутньої зими. Художниця відтворила особливий осінній настрій — м’який, задумливий та водночас сповнений життя. Золотою фарбою вона підкреслює теплоту сонця, що вже хилиться до обрію, а чорні графічні лінії додають глибини. Вони — ніби тінь вечора, що лагідно огортає землю. Здавна вважається, що хризантема уособлює сонце, що ніколи не згасає. Сервіз «Хризантеми» — це вшанування краси пори, що минає, спокійна розмова про час і вічність. Він вносить в оселю атмосферу тепла, шляхетності та осіннього затишку, коли кожна чашка чаю — як спогад про промінь, що затримався на порцеляні, щоб зігріти серце. — Осінній час справді особливий… – А ось сервіз «Золота осінь», розписаний Олександром Стаховським на формах Віталія Шевченка, — немов осінній етюд у фарфорі, де кожен мазок пензля нагадує про тиху мелодію листопаду. В. Шевченко, О. Стаховський. Чайний сервіз «Золота осінь». Сумський фарфоровий завод. 1975 р. — Тонкі стінки чашок зберігають у собі тепло ще не згаслого сонця, а рожево-золоті листочки на білому тлі — мов спогади про дерева, що шепочуть під вітром свої останні пісні, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Осінь тут не сумна — вона затишна, лагідна й трохи ностальгійна. Це пора, коли час сповільнюється, коли хочеться заварити духмяний чай, обхопити теплу чашку долонями й просто бути поруч із близькими, у спокої, серед шурхоту листя. Форма сервізу витончена й гармонійна, з плавними вигинами, що нагадують про природні ритми — ніби чайник і чашки дихають у такт осінньому вітру. Золото на ручках — як відблиск сонця на краю горизонту, а тонкий орнамент листя — мов візерунок часу, що залишає свої відбитки у пам’яті. Цей сервіз — осіння поезія у фарфорі, сповнена тепла, світла й м’якої ностальгії за безтурботним дитинством, коли кожен листок здавався чарівним, а чай мав смак затишку й дому. — Чай та кава восени неначе зігрівають душу. — Осінь — це пора, коли навіть фарфор починає звучати інакше: м’яко, тепло, з легким відлунням листопадового шурхотіння. У цих двох кавниках — дві історії, два настрої. М. Трегубов, Н. Галушко-Аксьоненко. Кавник «Осінь». Коростенський фарфоровий завод. 1995. Кавник (форма чеська). Баранівський фарфоровий завод Перший кавник — мов барвистий пейзаж, що палає в останньому сонячному промінні. На його стінках розквітають золоті дерева, багряні крони, відлунює музика вересня. Другий кавник — тиха медитація жовтня. Його палітра приглушена, немов вечірні сутінки: блідо-золоті, бурштинові, мідні листки кружляють у задумливому вальсі. Це осінь-спогад, осінь-молитва про збереження внутрішнього тепла, коли зовнішній світ поволі завмирає. Дві форми — два образи одного часу. Один — наче розмова при світлі ранкового сонця, інший — шепіт вечірнього вітру біля вікна. До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Нещодавно у музеї відкрито зал українського фарфору, де представлено чимало унікальних робіт вітчизняних майстрів-фарфористів. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя! Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про вишукані сервізи, натхненні іменами. Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк Фото у заголовку: І. Віцько. Сервіз «Настрій». Полтавський фарфоровий завод. 1990
«Осінь у фарфорі — це осінь, яку можна тримати в долонях»
«Дві форми — два образи одного часу»
«Щоб приготувати делікатесний обліпиховий чай, варто знати один секрет», — колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк
