Вже два роки гуляйпільці живуть не лише без світла, а й без води та газу.
Попросили привезти на війну книги. Літературу українських та іноземних авторів доставили рятувальники у прифронтове Гуляйполе. З таким проханням до надзвичайників звернулися місцеві жителі. Кажуть, читання для них – єдина можливість відволіктися від страшної реальності. Попри щоденні обстріли та постійну небезпеку у напіврозбитому місті залишаються жити люди. Про їх життя під обстрілом противника – репортаж Інни Гогой.
Твори Лесі Українки, Тараса Шевченка, Панаса Мирного та ще десятки інших книжок складають у коробки місцеві бібліотекарі. Такі літературні пакунки вони зібрали разом із запоріжцями для жителів прифронтових територій.
Лариса Данилова, в. о. директора обласної бібліотеки для дітей:
Для тих людей, які з якихось різних причин не змогли виїхати в більш безпечні місця. Це ті книжки, які подарували нам наші читачі, тобто ми оголошуємо акцію, публікуємо її в соціальних мережах, в групах розкидаємо, і наші читачі, які обізнані з цією акцією, вони приносять.
У прифронтові населені пункти літературний вантаж доправлять рятувальники. Кажуть, привезти побільше українських книжок їх попросили тамтешні жителі.
Олесь Сорокотяга, начальник групи ресурсного забезпечення 5 ДПРЗ ГУ ДСНС у Запорізькій області:
Звісно, книги можна хоч трохи почитати і відволіктися від напутніх проблем, хоча насамперед це дуже важко відволіктись. Ми звернулися до бібліотеки за наданням книг, і нам люди охоче допомогли в отриманні цих книг.
І ось пожежна машина, завантажена гуманітаркою та книжками, вирушає в дорогу. На своїх помічників вже чекають жителі Гуляйполя. Люди кажуть: читання – чи не єдина віддушина нині для них. Адже у місті вже два роки немає світла. А без електрики не працюють ні радіо, ні телебачення.
Микола, житель Гуляйполя:
Ночі довгі, і хочеться щось почитати, так, якусь інформацію, ми книжки уже всі, що вдома були, по-другому разу перечитали. Фонарики є ж, оті з панельками, ніччю до 9, до 10 годин і читаємо книжки, коли обстрілу немає.
Однак обстріли у місті лунають постійно. Місцеві жителі кажуть, вже втомилися збирати уламки від ворожих снарядів, що розлітаються геть усюди.
Вже два роки гуляйпільці живуть не лише без світла, а й без води та газу. Ворог гатить по місту з перших днів великої війни.
Микола Гаврилюк, пожежний-рятувальник ГУ ДСНС у Запорізькій області:
Касети прилітають, іноді танк виїжджає і починає лупить по всьому місту. Взагалі б'ють куди попало, щоб нанести більше руйнування місту, тероризують населення.
Ліквідовують наслідки обстрілів рятувальники. Кажуть, найчастіше доводиться гасити пожежі. Допомагають надзвичайники й місцевим жителям – привозять воду та гуманітарну допомогу. Цього разу забезпечили продуктами швидкого приготування та солодощами. Привезли й корм для тварин, якими опікуються гуляйпільці.