Ордени отримали родини 15 загиблих військовослужбовців.
Орденами "За мужність" нагородили посмертно 15 нацгвардійців. Почесні нагороди військове командування вручило родинам полеглих героїв. Матеріал з Харкова – Світлани Шекери.
Пані Вікторія показує фото свого загиблого сина Дмитра. Йому назавжди – 43. Усміхнений, спортивний. Випускник залізничного університету, працював, виховував доньок. Коли почалася війна, ні хвилини не вагався – пішов добровольцем.
Вікторія Кур'янова, мати загиблого воїна:
Він пішов 25 лютого 22-го року, на другий день війни він пішов, дуже був вмотивований. Добровольцем, да, захищати у нацгвардію. Він став на захист батьківщини на захист своєї родини, друзів.
У вересні 2022-го, під час контрнаступу, отримав тяжке поранення.
Вікторія Кур'янова, мати загиблого воїна:
Він в складі спеціального загону ТОР розчищав 6 вересня 2022 шлях до Балаклії для загіну. У нього були рани, несумісні з життям. Боровся за життя, але не зміг.
З рук військових Вікторія отримує орден для сина. Як і інші родини, які зібралися в залі.
Це так би, конєшно, хотілось, щоб він получив.
Син пані Валентини загинув під Кремінною.
Валентина Склярова, мати загиблого воїна:
І водітєль, і снайпер. Ну на нулю був. По двоє, по троє суток. Як на нулю, він не дзвоне. Все буде добре. Він всігда нам так казав. Все буде добре, мам.
Рідним важко говорити про тих, хто вже не повернеться.
– 7-го лютого буде рік, як не буде. Загинув в боях під Кремінною. Не був професійним військовим, не проходив ніде службу до цього. – Він пішов добровольцем? – Мобілізований.
Зоя Алієва, мати загиблого воїна:
Справжнім, він був справжнім, він був занадто порядним для цього життя. Він прослужив у лавах 2,5 місяці. У нього залишилася дружина, донька. Таких людей мало, як він. Знаєте, у нього ступінь порядності зашкалював. Тому так трапилось.
Нагороду полеглого Ілії-Вано Чохелі отримує дідусь. Вони з дружиною самі ростили онука. З 2021-го – Ілія-Вано служив за контрактом у Нацгвардії.
И под Киевом сражался два месяца, потом перебросили в Харьков. В Харькове он освобождал Харьков, потом имеет медаль за освобождение. Бой был, он спасал раненых и на противотанковую мину, 4 человека, все погибли.
Ірина Сухорукова, бабуся загиблого воїна:
Две контузии, одна в Балаклее, вторая на ГРЕС – Змиевской, он даже по этой части не обращался, не хотел, говорит, я своих не брошу. Говорил, что будет воевать до конца, хотел освобождать Крым.
Ордени отримали родини 15 загиблих військовослужбовців.
Артем Міщук, заступник командира військової частини по роботі з особовим складом:
Вони загинули в різний час. Хтось за звільнення Куп'янська. Хтось за звільнення Ізюма, хтось загинув в Кліщіївці Донецької області біля Бахмута. І указом Президента вони всі отримали нагороди "За мужність" третього ступеня посмертно.